Село Вотилівка

Вотилівка - село в Україні, в Лисянському районі Черкаської області. У селі мешкає 753 людини.

1889 рік — діяла церковно-парафіяльна школа.
1917 рік — заснована початкова школа.
У березні 1918 року — організована початкова Трудова школа.
1933 рік — на базі початкової школи створено семирічну школу
1937 рік — розширено будинок школи на чотири класні кімнати
1945–1959 р.р.- семирічна школа
1960 рік — в школі було організовано восьмий клас
1969–1970 р.р.- восьмирічну школу реорганізовано у дев"ятирічну
1975–2002 н.р.- школу реорганізовано в середню з 10 -річним терміном навчання
1997–1998 н.р.- реорганізовано середню школу з 11 — річним терміном навчання
2001–2002 н.р. — середню школу з 11 — річним терміном навчання, реорганізовано з 12 — річним терміном навчання
2004 рік — загальноосвітню школу I–III ступенів ім. М. В. Галкіна реорганізовано у навчально — виховний комплекс

Керівниками школи протягом її діяльності були:

1944–1947 р.р. — Голубченко Іван Потапович
1947–1952 р.р. — Бердичевський Григорій Андрійович
1952–1953 р.р. — Шевченко (І. П. не збереглись)
1953–1959 р.р. — Зозуля Михайло Микитович
1960–1965 р.р. — Сиротенко Борис Олексійович
1965–1966 р.р. — Поліщук Іван Артемович
1967–1972 р.р. — Палій Микола Лукович
1972–1982 р.р. — Гантух Валентина Романівна
1982 - 2013 р.р. - Лациба Володимир Павлович
2013 - Вишнівецька Людмила Павлівна

Подихом свіжого вітру наповнилося життя села з відкриттям у 1975 році Вотилівської середньої школи. За час свого функціонування із стін навчального закладу випущено 590 учнів. Трудову діяльність в школі проходили 105 педагогів !!! В 1937 році, на базі початкової школи, було розширено будинок школи на 4 класні кімнати. Після цього будинок школи мав 8 класних кімнат, а також природничий і фізичний кабінети. В період окупації, німецько — нацистські загарбники одну частину школи пошкодили, а в 1946 році вона була відремонтована. Семирічна школа існує з 1933 року, вона випустила 1285 осіб. В 1960 році в школі було організовано восьмий клас. Після 8 класу, учні школи здобували середню освіту у Федюківській та Виноградській школах. 10 січня 1971 року було відкрито нову середню школу, двоповерхову, з добре обладнаними класними кабінетами, майстернею, спортивним залом та їдальнею. В школі щорічно навчалися понад 220 учнів.22 липня 1980 року Вотилівській середній школі було присвоєно звання — імені Героя Радянського Союзу М. В. Галкіна

Виноградська волость Село Вотилівка (удільне)

Волость утворена в 1866 році, ліквідована у 1923 році Волосне правління містилося в селі Виноград Волость входила в сферу повноважень: а). мирового посередника 2 дільниці б). мирового судді 3 дільниці в). судового слідчого 4 дільниці г). сільського лікаря 1 дільниці д). станового пристава 3 стану.

По відбуттю військової повинності волость відносилася до 4-ої призивної дільниці, що знаходилася в містечку Лисянка, по відбуттю військово-кінної повинності — до 9-ої дільниці, що містилася в селі Чижівка. До складу волості входило 11 поселень, у тому числі 6 сіл, 1 сільце та 4 ферми, в яких загалом проживало 15915 мешканців, з них 7855 осіб чоловічої статі і 8060 — жіночої. Із загального числа жителів 14115 чоловік вважало себе православними, 1754 — євреями і 46 — католиками. За волостю числилося 17865 десятин землі, з яких 7890.5 десятин належало поміщикам, 348.75 десятин — церкві і 9363.25 десятин — селянам, у тому числі 9223.25 десятин надільної і 240 десятин придбаної. В структурі земельних угідь орні землі займали 14123.25 десятин, під сіножатями було 148 десятин, під лісами — 177.75 десятин, під садибами — 1411 десятин і під дорогами — 669 десятин.8823 десятини селянської землі були обкладені казенним податком на суму в 15398 крб. 76 коп. За якісною оцінкою ґрунти класифікувалися як чорноземи. На території волості діяло 6 церковно-парафіяльних шкіл та 1 школа грамоти.

Утримання волосних посадових осіб обходилося в 976 крб., сільських — в 473 крб. Посадова платня волосного старшини становила 180 крб. в рік, писаря — 400 крб. Село Вотилівка (удільне). В нім дворів — 401, жителів обох статей — 2191. З них чоловіків — 1071, жінок — 1120. Головним заняттям місцевих жителів було землеробство, окрім цього деякі з них відправлялися на заробітки в Херсонську та Таврійську губернії. Віддаль від повітового міста до села становила 45 верст, від залізничної станції Поташ — 45 верст, від поштово-телеграфної (Лисянка) — 23 версти, від поштової земської (Виноград) — 5 верст. За селом числилося 2673 десятини землі, з яких 1056.5 десятин належали удільному відомству, 56.5 десятин — церкві, 1552.5 десятин — селянам і 7.5 десятин — іншим станам. Господарство, як на селянських землях, так і на землях удільного відомства, яка частинно перебувала в оренді у селянського товариства, а частинно у дворянина Йосипа Миколайовича Вишневського, велося за трипільною системою На початок XX століття в селі діяли 1 православна церква, 1 церковно-парафіяльна школа, 9 вітряних млинів, 2 кузні, 1 казенна винна лавка, 1 сільський банк, в якому на 1.01.1900 року на рахунку в наявності було 239 крб.52 коп. і 3894 крб. в позиках, а також 1 запасна хлібна гамазея в якій на той час на зберіганні знаходилося 623 четверті озимого і 312 четвертей ярового хліба. Сільський пожежний обоз мав у своєму розпорядженні 12 бочок, 32 багра, 8 сокир та 230 відер.